​Живі мерці

Українською мовою

Як живуть же тії люди,
Що інших зжирають,
Невже ж їм людські сльози
Жить не заважають?

Як живуть ті людожери,
Що жалю не мають?
Чому камяні серця їх
Кров не зупиняють?

Як живуть ті, що за гроші
Душать рідну матір,
Невже їм те богатство
Зможе щастя дати?

Не знають вони щастя
Та й знати не можуть,
Бо життю холодні душі
Завжди край положать.

Все для них не є погане,
Все для них не гарне,
Бо давно вони вже мертві,
Їх спасіння марне.

Нічого не відчувають:
Ні болю, ні зради.
Не співають, не танцюють,
Та й не вміють грати.

Хоч і бачить він очами
Та не розуміє.
Мов і чують, тільки слово
В їх серцях німіє.

Як же лізе їм у горло,
Як їх не залляли
Тії ріки, що по краплі
У людей забрали?

Нащо їм всі ті богатства,
Що Всесвіт не має?
Може думають що серце
Від того відтає?

Може думають що ліки
Від смерті дістануть?
Та за тую дурну мрію
В житті помирають.

Мало того, що мерцями
Вік свій доживають,
Та й свою безсмертну душу
На тлін проміняють.

Чом не встане їхня совість,
Де вона заснула?
Може хоче повернутись,
Та шляхи забула?

Може в лісі заблукала,
В полі загубилась.
Може в сльоз людськім потоці,
В морі утопилась?

Нащо їм життя багате,
Нащо сите брюхо,
Коли смак не відчувають,
Та в очах їх сухо.

Коли сухо як в пустелі
У серцях безкровних,
Та й не буде їм спасіння
Навіть в чашах повних.

Як живуть же тії люди
Ввік не зрозумію.
Народився дурнем в Бога —
Дурнем і загину.

Нащо ж Бог так познущався
Над тими тілами:
Мають ноги, мають розум
А щастя не знали.

Дай же Боже людям смертним,
Що правди не знають —
Прозріти! Бо на небі
Своїх слепців мають.

Знаю, всіх пробачиш Боже.
Знаю! Твоя воля.
Тільки просвіти мій розум,
Щоб не знати болю.

Щоб спокійно їх прийняти,
Щоб не осудити,
Щоб життям своїм яскравим
Мерців пробудити.

21.11.13

Мнение руководства сайта может не совпадать с содержанием публикации пользователя. Если публикация нарушает правила сайта, просим сообщать администрации.
+1
03:45
1508
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...